Історична довідка про навчальний заклад:

— 27.11.1870 року – Заснування Професійної школи;

— 1872 рік – Залізнична профшкола;

— 1893 рік – Сирітський притулок ім. Імператора Олександра ІІІ;

— 1922 рік – Школа учнівства Київських головних майстерень Південно-Західної залізниці /ФЗУ/;

— 1944 рік – Залізничне училище № 1 /ЖУ – 1/;

— 8.09.1955 року – Реорганізовано в технічне училище № 7 /наказ № 170/;

— 26.04.1963 року – ТУ – 7 перейменовано в міське профтехучилище № 17 /наказ № 122 Начальника Київського МОУ ПТО/;

— 11.04.1969 року – ГПТУ – 17 – перейменовано в Міське професійно-технічне училище № 17 /наказ № 32 від 11.04.1969 р. Держкомітету по ПТО РМСРСР/.

— 30.08.2002 року — ПТУ – 17 реорганізовано в Київське вище професійне училище залізничного транспорту /наказ № 494 від 30.08.2002р./;

Київський орден “Знак пошани” вище професійне училище залізничного транспорту ім. В.С. Кудряшова є одним з найстаріших учбових закладів системи профтехосвіти України.

У 1923 році по всій країні пройшла перебудова професійної підготовки робітників – створюються фабрично – заводські училища, які передбачили не тільки надбання професійних навичок, але й отримання початкової освіти. В ці роки училище веде підготовку токарів, фрезерувальників, столярів та ремонтників вагонів. Значно зростає престиж таких професій як помічник машиніста та кочегар потягу.

20-30 роки увійшли в історію училища як сторінки натхненної праці та будівництва нового соціалістичного суспільства. Саме в цей час тут навчалися, отримували спеціальність і готувалися до свого життєвого подвигу Герої Радянського Союзу М.М. Кулаков, А.М. Соколов та В.С. Кудряшов, ім‘я якого носить училище з 1970 року. З перших днів війни учні брали участь у будівлі захисних споруд у Дарниці, а коли над Києвом нависла загроза, окупації, училище у повному складі було евакуйоване спочатку в Харків, а потім на станцію Челкар, що в Казахстані. З цієї загубленої в степу тимчасової оселі у грізному 1942 році 152 випускники училища пішли на фронт, у важку хвилину захистили своїми молодими тілами шлях фашистів до Сталінграда. У 1944 році училище повертається до звільненого Києва і вже у 1945 році проводить перший повоєнний випуск фахівців залізничного транспорту.

В середині 50 –х років значно оновлюється матеріальна база училища, що дозволило почати випуск фахівців з тепловозного господарства вже у 1962 році. Це були помічники машиніста та слюсарі по ремонту тепловозу. З 1966 року училище починає випуск помічників машиніста електровозу, підготовку провідників міжнародного сполучення та білетних і багажно – транспортних касирів. У вересні 1965 року в училищі починає працювати Музей історії, який стає не тільки центром збору історичної інформації, але й важливим центром виховної роботи. На ознаку сторіччя з дня заснування у 1970 році училище нагороджено орденом “Знак пошани” та йому присвоєно ім‘я випускника училища 1927 року героя Київського підпілля у роки Великої вітчизняної війни Володимира Сидоровича Кудряшова. У 1983 році училище стає лауреатом премії Ленінського комсомолу за підготовку робітників для Київського відділку Південно – Західної залізниці.

У 1991 р. з набуттям незалежності України, продовжилась традиція підготовки кваліфікованих кадрів у стінах училища для залізниці. У 2002 р. ПТУ-17 було реорганізовано у Київське вище професійне училище залізничного транспорту.

Щорічно 27 листопада колектив училища відзначає День училища.